«Мамо, не журіться, ми йдемо на роботу» зворушлива історія загиблого Героя з Буковини Богдана Кривобедрого

Втрачене життя: історія Богдана Кривобідрого

Богдан Кривобідрий, єдиний син у родині, з перших днів повномасштабної війни добровільно став на захист України. Не маючи попереднього військового досвіду чи навіть військового квитка, 27-річний чоловік, сповнений рішучості, прийшов до військкомату. Його мати, Світлана Кривобідра, згадує, як намагалася відмовити сина, але його прагнення захистити родину – дружину та двох дітей – було непохитним. Він щиро вірив, що війна швидко завершиться, і невдовзі все повернеться до звичного ладу.

Шлях до позицій та трагічна звістка

Під час служби Богдан швидко опановував нові навички, виявляючи справедливість і відвагу. Він служив кулеметником, керував “Джавеліном” і завжди з теплотою згадував про своїх побратимів, з якими ділив тягар війни. Його шлях пролягав через різні напрямки, зокрема Сєвєродонецький, а останні місяці він боронив країну у складі 225-го окремого штурмового батальйону.

Трагічні події розгорнулися поблизу населеного пункту Ласточкине, неподалік Авдіївки. Саме там, на ділянці, яка для багатьох стала “дорогою життя”, але для декого – останньою, обірвалося життя Богдана. Родині знадобився час, щоб дізнатися про страшну звістку. Кілька днів тиші від сина змусили матір обдзвонювати всіх знайомих. Відсутність відповіді від командирів, невизначеність та тривожні натяки лише посилювали страх. Слова заступника командира: “Я не можу більше так. Не я мав вам це сказати”, стали для Світлани першим, хоч і непрямим, підтвердженням найгірших побоювань.

Подальші пошуки, звернення до різних інстанцій, включно з Червоним Хрестом, та невтомні зусилля невістки не приносили конкретної інформації. Родина боролася з невизначеністю, яка була не менш болісною, ніж втрата. Остаточне підтвердження загибелі Богдана стало для близьких нищівним ударом. У нього залишилися батьки, дружина та двоє дітей – 11-річний син Володимир і 5-річна донька. Пам’ять про Богдана Кривобідрого, який свідомо обрав шлях захисника України, живе у його родині та в серцях тих, хто його знав.