«Дорога до раю для Марійки встелена квітами»: пам'яті бойової медикині з Буковини Марії Чурікової

19 липня працівники Чернівецької обласної лікарні утворили коридор шани. Вони стали навколішки й запалили свічки. Дорогу траурному кортежу встелили квітами. Навіть звиклі щодня стикатися з втратами, медики все одно не могли стримати сліз.

Так зустрічали колегу, медсестру лікарні Марію Чурікову, яка понад два роки рятувала поранених на передовій, але сама отримала важке поранення, від якого померла 16 липня.

Про це йдеться у публікації “МБ” від 25 липня, пише molbuk.ua

Сама попросилася на нуль

Марія, закінчивши Вашківецьке медучилище, пішла працювати у відділення реанімації та хірургії обласної лікарні.

Однією з перших на початку пандемії COVID-19 попросилася працювати в інфекційне відділення. Загалом Марія Чурікова присвятила роботі в обласній лікарні понад 20 років.

У червні 2022 року добровільно пішла на фронт. Відразу попросилася на нульові позиції, де могла б бути найбільш корисною. Понад два роки допомагала у найгарячіших точках. Наприкінці 2022 року їхній 93 батальйон 107 бригади ТрО ЗСУ перемістили із Харківського на Луганський напрямок. Також тривалий час Марія перебувала під Бахмутом.

Надавала медичну допомогу та евакуювала поранених із поля бою. Хоробра буковинка не боялася нічого, бралася за складну та небезпечну роботу.

“Я тут, щоби рятувати життя”

Раніше “МБ” писав, що від ротного командира медикиня часто отримувала прочуханку за те, що під обстрілами лізла витягувати поранених бійців. Але це її не зупиняло.

“Іде бій. Чую по рації: “У нас – 300-й. Біжу, щоби витягнути, а ротний кричить: “Не лізь туди! Бій закінчиться, тоді підеш!” Проте я не слухаю. Думаю лише про те, щоби встигнути. Бо розумію: ще 15-20 хвилин – і побратим може померти”, – розповідала захисниця.

Отримувала жінка і травми, і контузії. Та навіть для надання їй самій медичної допомоги відмовлялася покинути побратимів.

“Тут я зустріла чудових людей, справжніх друзів і патріотів, які віддають життя та здоров’я за вільне майбутнє наших дітей і незалежність нашої держави. Я тут, щоби рятувати їхні життя”, – казала Марія Чурікова.

“Понад усе любила свою країну й людей”

На початку липня 2024-го захисниця під час виконання завдання отримала серйозне бойове поранення. Буковинку у важкому стані доправили до харківського шпиталю, опісля перевезли до госпіталю в Києві. Медики понад два тижні боролися за її життя. Однак поранення виявилися несумісні з життям. 16 липня серце Марії зупинилося. 19 липня її із почестями поховали на Алеї слави Центрального міського кладовища Чернівців.

“Це була людина, націлена на одне – допомогти своїм побратимам у важкі хвилини. І цим усе сказано. Вона віддавала всю себе, щоби врятувати поранених бійців.

Це була наполеглива, смілива жінка із твердим характером. Вона ішла вперед, часто ризикувала життям. На жаль, цього разу її не вдалося вберегти, хоча ми зробили все, що могли”, – каже фельдшер медпункту 93 батальйону 107 бригади ТрО, який служив із Марією Чуріковою.

“Запам’ятаємо її звитягу, нечувану хоробрість, добре й щире серце, неймовірно світлу душу, яка понад усе любила свою країну і людей. Не буде прощення і помилування тим, хто загубив цю світлу й безмежно добру людину! Дорога до раю для Марійки встелена квітами. Вічна їй пам’ять”, – висловив співчуття колектив обласної лікарні.