Унікальні Великодні традиції: каток, сербен та повішання Юди

Великодні святкування зазвичай тривають цілий тиждень, який називається Світлим. У ці дні всі навідуються до родини, ходять на могили рідних і згадують давні традиції. ZAXID.NET розповідає про три унікальні великодні звичаї, які притаманні або дуже невеликому регіону, або взагалі поширені в одному селі.

Сербен на Покутті

У селі Чортовець Городенківського району Івано-Франківської області існує традиція Великоднього танцю, який називається сербен. Цей обрядовий танець на Великдень виконують біля церкви лише чоловіки.

«Етнографи вважають, що великодній танець у селі Чортовець схожий на сербський військовий чоловічий танець. Також припускають, що танець і мелодія, яка має протяжність як у південних слов’ян, є відгомоном княжої історії, коли на теперішніх прикарпатських землях були білі хорвати», – розповідає представник Державного агентства розвитку туризму Ігор Чава.

Відео Ігоря Чави

Сербен у Чортовці танцюють упродовж трьох днів Великодніх свят та на Провідну неділю.

Повішання Юди

У бойківському селищі Стара Сіль на Львівщині на Великодні свята вішали Юду. Про цей звичай католиків розповів журналіст Богдан Скаврон. Він знайшов опис цього звичаю у газеті Nowości Illustrowane за квітень 1914 року. На той час він зберігся у двох-трьох містах Галичини.

Під час Страсного тижня хлопці готували манекен дорослого чоловіка в натуральний ріст зі старого лахміття і дрантя. У Велику середу цей манекен вішали на дзвіниці костелу, у процесії брав участь натовп дітей та людей похилого віку. Зносили туди ж «Юдине багатство» – старі розбиті горщики та черепки, ставили їх на підвіконня отворів дзвіниці. Весь ранок під дзвіницею перебувала група дітей.

«Під час утрені хлопці стоять у церкві під хорами з палицями і чекають, поки закінчиться молитва священика. Коли священик завершує утреню ударом рукою по бревіарію, хлопці з десяток разів ударяють палицями об підлогу і вибігають із храму. Тепер усі біжать до дзвіниці, де висить Юда. Кілька старших хлопців вилазять на дзвіницю, відв’язують Юду і кидають його вниз під крики та вереск дітей, що зібралися», – зазначено в описі обряду.

Повішаний на дзвіниці Юда (архівне фото з газети Nowości Illustrowane)

Перед тим, як скинути Юду, один із парубків виголошував йому «казання», у якому дорікав за його ганебний вчинок, а також натякав на певних відомих у містечку людей або на події, які сталися протягом року.

Коли Юда вже лежав на землі, на нього кидали старі горщики та черепки, а хлопці били його палицями. Розбивши всі горщики, вони прив’язали Юді мотузку до шиї, двоє хлопців запрягали коней і почали волочити вулицями міста. Ця хода зазвичай тривала до пізнього вечора. Як тільки Юду повозили по всіх закутках, його топили у воді.

Каток на Волині

У деяких селах Волині року діти щороку на Великдень грали у давню великодню гру – каток. Такий звичай зберігся у селі Четвертня. Чоловіки викопують невелику ямку круглої форми зі спіральною гіркою. Нею спускають крашанки. Перша крашанка зупиняються в кінці спіралі. Друга має її торкнутися, але не розбитися. Розбиті – вибувають. Великодні яйця, які використовують у цій грі, називають кантарка, вольвокс і храборт.

«Вольвокс – це гостренька з обох боків крашанка, котиться хаотично і “дістає любе яйце”. Кантарка – кругленька. Храборт – побите яйце», – пояснює журналістка Олена Лівіцька.

Відео Олени Лівіцької

Дітям крашанки дарували хрещені батьки на Великдень, ними і грали у каток.