Як релокований інформаційний сайт Слов’янська “6262” працює з Чернівців для аудиторії Донеччини

Джерело: cvnews

Майже два з половиною роки тому команда медійників інформаційного новинного сайту міста Слов’янськ “6262” вимушена була залишити рідне місто та виїхати з Донеччини до Чернівців. Повномасштабне російське вторгнення не залишало вибору. Бодай якась безпека дала можливість продовжувати  якісно робити свою роботу та об’єктивно інформувати читачів про головні події.

Ми поспілкувалися з директоркою медіанапрямку  ГО “Має Сенс” Олександрою Пилипенко, головною редакторкою сайту міста Слов’янська “6262” Лідією Хаустовою та комунікаційною менеджеркою ГО “Має сенс” Анною Соцькою: про журналістику, дистанційну роботу та розвиток. 

Потреба в незалежній журналістиці

Інформаційний новинний сайт міста Слов’янськ “6262” запустив у роботу підприємець Валерій Гармаш у 2014 році, після звільнення міста з окупації. У суспільстві був величезний запит на незалежне видання та якісне інформування після деокупації. 

Директорка медіанапрямку  ГО “Має Сенс” Олександра Пилипенко, куди входять сайт Чернівців “0372” та сайт Словʼянська “6262”, розповідає, що перед повномасштабним вторгненням розуміли, що небезпека зовсім поруч та можливо виникне потреба у переїзді. “У нашого керівництва був попередній план, аби ми могли виїхати та безпечно продовжувати свою роботу. Власне, так і сталося. Після повномасштабного вторгнення, вибухів, ми зрозуміли, що залишатися у Слов’янську нам небезпечно. Певний час ще майже цілодобово працювали, новини сипалися й ми були одні з небагатьох, хто продовжував постійно вести інформаційну діяльність у Слов’янську. Виходили в прямі ефіри, розказували людям, що відбувається. У тому потоці паніки вкрай важливим було інформувати читачів та підтримувати комунікацію. Власне, коли ситуація з кожним днем ставала все гірше, надходила інформація про захоплення певних населених пунктів, вирішили, що краще нам виїхати”, – розповідає директорка.

Переїзд до Чернівців

У середині березня 2022 року медійники взяли найнеобхідніші речі, частину техніки й виїхали зі Слов’янська до Чернівців. Сподівалися, що переїзд тимчасовий й що зовсім скоро повернуться додому. 

Олександра Пилипенко розповідає, що відразу по приїзду жили у шелтері, відтак переїхали на квартири. “Знайти тоді житло було вкрай проблематично, ми перебували у стресі, для нас це було незнайоме місто. Але нам допомогли й після розв’язань питань з житлом і офісом, ми одразу поринули у роботу. Зважаючи на агресивні дії Росії, ми зрозуміли, що затримаємося у Чернівцях. Частину техніки взяли відразу, потім наш керівник повертався у Слов’янськ і частково її довозив. Щось уже тут купили, щось залишили, зараз у нашому рідному місті працює офіс”, – розповідає керівниця медіа. За її словами, у перший час було дуже складно, бо хотілося додому, не було зрозумілим, наскільки доведеться залишитися у Чернівцях. 

“Особливо було важко, коли влітку 2022 року окупанти підійшли дуже близько до Слов’янська, були сильні обстріли. Ми дуже хвилювалися за місто, рідних, друзів. З часом звикли, але все одно відчувається, що ти ніби ще не тут, але вже й не там”, – зауважує Пилипенко.

Спершу команда працювала в Українському народному домі. Потім медійникам виділили офіс, в якому  журналісти пофарбували у жовто-сірий тон, ідентично, як у редакції свого рідного міста. Медійники продовжили працювати з аудиторією Слов’янська, спілкувалися з надійними джерелами, записували подкасти, висвітлювали події в місті та області.

Запуск нового медіа та підтримка зв’язку на відстані

Загалом на початку повномасштабної війни редакції “6262” у фінансовому плані допомогли грантові проєкти. До вторгнення видання взагалі не залежало від  грантових коштів.

За словами Олександри Пилипенко, через певний час команда вирішила, що має сили відкрити ще одне медіа, вже у Чернівцях. Так, в інформаційному просторі з’явився сайт міста Чернівці  “0372”. Команда розширилася, запросила на роботу інших медіафахівців та переїхали в просторий офіс на Кохановського, 2. За цією ж адресою працює хаб для медійників, академія, студія для запису подкастів, відбуваються різні зустрічі.

“Поки редакція “6262” працювала у Слов’янську, складалася команда з місцевих жителів. Після переїзду та запуску “0372” ми розширилися, зрозуміли, що нам потрібна людина, яка розуміється у локальному контексті. Так у нас з’явилася Анна Соцька, яка спочатку працювала журналісткою, а відтак стала комунікаційною менеджеркою.  Також ми залучили ще одну журналістку Марію, запросили на роботу у відділ продажу фахівця з Чернівців. А з розвитком академії до нас долучилися люди з Київщини. Загалом у нас різноманітна команда, хтось у Чернівцях, хтось у Слов’янську, керівниця хабів у Італії, хтось на Київщині, нова співробітниця з Черкащини. Ми розкидані по всій Україні, але підтримуємо якісну комунікацію та професійну роботу”, – каже Пилипенко. 

Директорка медіанапрямку додає, що частина  медійної команди вирішила повернутися у Слов’янськ. “Після контрнаступу на Харківщині стало спокійніше й деякі наші колеги повернулися додому та підсилюють нас інформаційно. Також у Слов’янськ їздить наш керівник, іноді ми спілкуємося з героями, записуємо інтерв’ю. Для підтримки комунікації та отримання потрібної інформації користуємося всіма можливими засобами зв’язку: соцмережі, запити, аналізуємо коментарі. Також  у нас на сайті є віконце для зв’язку: повідомити новину, або надіслати на пошту”, – зауважує медійниця. 

Головна редакторка сайту міста Слов’янська “6262” Лідія Хаустова зауважує, що підтримувати дистанційно зв’язок, навчилися ще з часів ковіду: “Орієнтовно 50% населення Слов’янська роз’їхалися, хтось по Україні, хтось за кордон. Ми спілкуємося з різними людьми, волонтерами. Зустрічалися з мешканцями Слов’янська у Чернівцях, робили з ними матеріали. Після повномасштабного вторгнення додалася аудиторія не з нашого міста, але вони цікавляться ситуацією на Донеччині. Тримаємо контакт з керівництвом міста, хоча представники деяких відділів виїхали. Коли їдемо до рідного міста, домовляємося заздалегідь про зустрічі, записуємо матеріали”. 

Лідія розповідає, що через переїзд у видання зменшилася кількість відеоконтенту. “Раніше, до повномасштабного вторгнення, ми робили акцент на ютубі, знімали класні відео. З цим тепер у нас проблема, оскільки нема у Слов’янську оператора, хто міг би це постійно знімати. Водночас ми компенсуємо це іншими матеріалами, робили проєктні роботи з відео. Зараз сконцентрувалися на історії Донеччини.  Випустили серію подкастів про Донеччину, Луганщину. Говорили про  міста, які окуповані, прифронтові, історичний зв’язок з Україною”, – розповідає Лідія Хаустова. 

За словами головної редакторки, читачі видання перебувають у різних куточках світу, хоча, в основному, медійники орієнтуються на жителів Донеччини.

“Зосереджуємося на Слов’янському районі, але пишемо й про інші міста, якщо це щось надзвичайне. Пишемо не тільки про тих, хто там живе, а й тих, хто виїхав, релокувався та хоче прочитати про рідне місто. На початку повномасштабного вторгнення у нас додалися читачі з різних міст України. Дуже повпливав той факт, що багато ВПО, зазвичай, у Дніпрі, Києві, продовжують читати наш сайт. Зараз наша аудиторія розділилася: основна ланка у Слов’янську, частина читачів в інших країнах. Люди, які виїхали, продовжують слідкувати за життям міста, читають нас, довіряють”, – розповіла вона.

Теми та доступ до джерел інформації

Головна редакторка сайту міста Слов’янська “6262”  Лідія Хаустова зауважує, що після повномасштабного вторгнення з доступом до інформації стало набагато складніше. 

“Ми віддалені від Слов’янська. Не дивлячись на те, що у нас є там колеги, все одно важко. До повномасштабної війни ти міг просто піти й запитати, що цікавить. Зараз багато структур працюють через запити. І хоча відповіді на них ми отримуємо, є інформація з обмеженим доступом щодо Донецької області. Та навіть в такі моменти маємо комунікацію чому саме  так”, – розповідає редакторка.

За словами Лідії Хаустової, людей переважно цікавить безпека, обстріли, гуманітарна допомога. “Вони як були цікавими, так і залишилися. Актуальними є позитивні історії. На початку ж війни найважливіше було попередити про безпеку та можливості евакуації, гуманітарні фонди. Зараз намагаємося робити більше позитивних матеріалів. Навіть банально фотофакти, фотопрогулянки. Ті, хто виїхав з міста, обожнюють дивитися такі фото, є бодай якийсь зв’язок з домом. Зрозуміло, ми зважаємо на те, що можна фотографувати, а що ні. Також розповідаємо історії відомих мешканців Слов’янська, чим вони займаються, чим живуть. Історії про волонтерів стали менш затребуваними. Можливо, тому що про них читачі й так знають.  Також актуальними є матеріали про військових та їхні родини”, – каже вона.

Життя у Слов’янську до повномасштабного вторгнення

Журналістки Олександра Пилипенко та Лідія Хаустова родом з Донеччини. На запитання, чи планували переїжджати зі Слов’янська, якби не було повномасштабного вторгнення відповідають “ні”. Натомість хотіли масштабували свою діяльність у рідному місті. Орієнтувалися на те, що варто працювати з територіями, які звільняють і звільнять ЗСУ. “Дуже хочеться це реалізувати. Ми обговорювали цей задум, хотіли зробити відеопроєкт. Але поки що у нас немає достатньо ресурсів та й людей нам не вистачає”, – каже Олександра Пилипенко. 

Ліда Хаустова розповідає, що у команди було багато професійних планів, зокрема, хотіли продовжувати історичні проєкти. “Один з них запроваджували у школах. Це було круто. Крім того, ми багато працювали з фронтом. Виїжджали, робили матеріали про наших слов’янських, хто воює. Ми були поруч весь цей час. Планів було дуже багато. Виїжджати ми не збиралися, хоча говорили, щоб намагатися охопити більшу кількість міст. Попри те, що Слов’янськ маленьке місто, життя вирувало, нам було цікаво працювати. Це була комфортна робота у незалежному медіа. Ми продовжуємо так само самовіддано й професійно працювати, хоча можливостей для радості менше”, – розповідає Лідія Хаустова.

Розвиток хабів

Комунікаційна менеджерка ГО “Має сенс” Анна Соцька розповідає, що одним із пріоритетних завдань є розвиток хабів, один з них функціонує у Слов’янську з лютого 2022 року.

“Хаб має попит, туди приїжджають іноземні журналісти, працюють, а наші колеги їм допомагають. Також працює хаб у Чернівцях. Зараз створюється Медіабаза у партнерстві з Інститутом масової інформації та “Eastern media hub”. Це співпраця у партнерстві, щоб більше журналістів могли приїжджати до нас, навчатися, робити власні проєкти. Важливо, щоб журналіст мав доступ до створення якісного матеріалу, мав для цього техніку. Власне, ми можемо у цьому допомогти, скеровувати журналіста до створення якісного контенту. Працюємо над тим, щоб більше медійників про нас знали та приходили працювати. Плануємо проводити тренінги спільно з іншими громадськими організаціями”, – каже Анна Соцька. 

Медійники “6262”  розповідають, що більше журналістів працюють у хабі Слов’янська, бо це прифронтове місто й туди приїжджають багато іноземців. 

Олександра Пилипенко додає, що триває робота над розвитком хабів, темою медіаграмотності, проєктом про відновлення, організацією різних тренінгів. Для всіх планів, звісно ж, потрібна фінансова підтримка та залучення у команду більше фахівців. Серед необхідних кадрів наразі сайт міста Слов’янська “6262” шукає в команду журналіста/журналістку та SMM-менеджера чи менеджерку.

“Звісно, ми хочемо мати більше техніки, якою зможуть скористатися більше журналістів.  У нас є подкаст-студія, відеостудія, плануємо масштабування та відкриття хабів й за межами України. Також потрібні фахівці. Впевнені, що разом зможемо й надалі розвиватися та допомагати журналістам виконувати професійно свою роботу”, – резюмує Олександра Пилипенко. 

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.