«Любили своє місто і Україну»: у Чернівцях відкрили меморіальні дошки полеглим захисникам
У Чернівцях вшанували пам’ять двох полеглих захисників – Ярослава Левицького та Андрія Месюка. На фасаді Чернівецького ліцею №8 імені Тараса Шевченка, випускниками якого вони були, встановили меморіальні дошки.
У заході взяли участь рідні, друзі, однокласники, вчителі та представники міської влади, пише molbuk.ua.
На заході рідні та друзі згадували про життєвий шлях воїнів, ділилися спогадами. Після, відбулося освячення меморіальних дошок.
Ярослав Левицький народився 20 листопада 1985 року в Чернівцях. Він виріс у місті, змалку цікавився історією, культурою та природою.
Після школи вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на економічний факультет. У 2006 році проходив строкову військову службу в Херсоні, де служив водієм-електриком, а згодом – радіотелеграфістом.
Після завершення служби Ярослав повернувся до Чернівців і продовжив навчання у сфері фотографії. Працював оператором у медіа. Також займався документальним кіно та зняв власну стрічку “Карантин”.
Згодом разом із друзями відкрив у Чернівцях бар “Контрабанда”. Саме там познайомився зі своєю цивільною дружиною Іриною. У травні 2022 року Ярослав Левицький долучився до лав Збройних сил України як старший радіотелеграфіст.
Його мати Лариса Левицька згадує сина як допитливого та доброго:
“Він багато чим цікавився, дуже любив природу. Це була освічена дитина, яка любила читати, була дуже охайна, поважала старших. Він мав повагу і дуже любив своє місто, прославляв його де б не був…”.
Спочатку Ярослав служив у тилових підрозділах у Чернівцях. Наприкінці жовтня 2024 року його перевели до іншої частини, а згодом відправили на виконання бойових завдань на Покровський напрямок.
4 листопада 2024 року він вирушив на завдання, а 7 листопада зник безвісти у лісосмузі поблизу Новоолексіївки Покровського району. Понад рік рідні чекали на його повернення. У вересні 2025 року підтвердили загибель Ярослава Левицького. Воїна поховали на Алеї Слави у Чернівцях.
Вчителька Ярослава Раїса Стрембіцька згадує його як принципового та відповідального учня:
“Мене пам’ять повертає в той час, коли Ярослав уперше переступив поріг класу… Біловолосий, розумний, з допитливими очима хлопчик. Він був чесний, справедливий і таким залишався до закінчення школи. Ярослав зростав у сім’ї, де дотримувались і поважали українські звичаї й традиції, де дитину вчили любити все своє”.
Вона пригадує, що ще у 90-ті роки хлопець на усі шкільні свята приходив тільки у вишиванках, в той час, як інші діти приходили у білих сорочках.
“Ми вивчаємо історію з підручників. Але сталося так, що Ярослав сам став тією історією…”, – додає вчителька.
Читайте також: “Ти був прикладом мужності та світла”: у Чернівцях прощаються із воїном, телеоператором Ярославом Левицьким
Андрій Месюк народився 12 грудня 1987 року в Чернівцях. Навчався у Чернівецькій гімназії №1, згодом здобув освіту у закладах вищої освіти у сфері економіки та державного управління.
27 лютого 2022 року його мобілізували до лав Національної гвардії України. Він проходив службу у складі 50-го полку імені Семена Русачана Західного оперативно-територіального об’єднання.
7 березня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу Шепилівки Луганської області, Андрій Месюк загинув унаслідок ворожого обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям.
Що Андрій був на передовій, матір дізналася із сповіщення про смерть. А чекала у відпустку на Великдень. Проте тоді було 40 днів з дня загибелі…
Мати воїна Ганна Чекалюк розповідає: “Він дуже любив Чернівці, мав багато друзів та плани. І так мало він мені писав, але присилав повідомлення усміхненого смайлика. Це означало, що в нього все добре. Останнє повідомлення я отримала у лютому 2023 року: “Мамочко, привіт. У мене все добре…”.
Вчителька Галина Сухолотюк згадує Андрія як вихованого та чесного учня.
“Андрійко прийшов до мене у п’ятий клас. Ви знаєте, особистість людини видно з малих років. Я одразу побачила, що хлопчик був дуже спритний, ввічливий, добре вихований. Пізніше побачила в ньому порядний стержень, який повинен бути у кожного чоловіка. Андрій завжди говорив правду. Яка б не була складна ситуація, він завжди з честю з неї виходив.
Одного разу ми поїхали з дітьми на природу, у гори. Як зараз пам’ятаю той місток, де ми переходили: Андрійко йшов переді мною. А на другий день мама каже мені: “Галино Василівно, а ви знаєте, що сталося?” Думаю: Боже, що сталося? Все ж добре закінчилось. У відповідь чую: “Андрійко привіз їжачка додому”.
Він дуже любив тварин. І про їжачка не сказав батькам, бо знав, що будуть сваритися. Він його поклав під ліжко, а вночі їжак захотів їсти, і його всі виявили. Тобто з дитинства в ньому була ота тяга до природи, любов до землі й тварин”, – розповіла вона.
Читайте також: “Мамо, нас б’ють, а ми стаємо сильніші”: що відомо про загиблого героя з Чернівців Андрія Месюка
Під час заходу у ліцеї №8 присутні вшанували пам’ять обох військових, які загинули, захищаючи Україну.
Джерело: molbuk.ua
