Позбавлення батьківських прав: коли воно необхідне та чому важлива допомога адвоката
Позбавлення батьківських прав — одна з найбільш серйозних процедур у сімейному праві. Вона безпосередньо стосується прав та інтересів дитини, тому не може застосовуватися лише через конфлікт між батьками, особисту неприязнь або розбіжності щодо виховання.
За законодавством України рішення про позбавлення батьківських прав приймає суд, а сама процедура розглядається як крайній захід. У яких випадках можливе позбавлення батьківських прав?
Підстави для застосування такого заходу визначені статтею 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, йдеться про ситуації:
- коли мати або батько не забрали дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини та протягом шести місяців не проявляли щодо неї батьківського піклування
- ухиляються від виконання обов’язків щодо виховання дитини
- жорстоко поводяться з нею
- є хронічними алкоголіками або наркоманами
- вдаються до експлуатації дитини, примушують її до жебракування чи бродяжництва
- або були засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Однією з найпоширеніших підстав є саме ухилення від виконання батьківських обов’язків. Проте простого факту недостатньої участі у житті дитини недостатньо. Верховний Суд звертає увагу на необхідність доведення винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов’язками.
Наприклад, суд може оцінювати, чи бере людина участь у вихованні, чи цікавиться здоров’ям та навчанням дитини, чи підтримує з нею контакт, чи забезпечує необхідні умови для її розвитку. Важливе значення має не окремий епізод, а поведінка батька або матері в цілому та її наслідки для дитини.
Коли така процедура справді потрібна
Головна мета позбавлення батьківських прав, супровід вам пропонує адвокатське об’єднання «Правда», не покарання одного з батьків, а захист дитини. Тому суд повинен оцінювати ситуацію передусім з позиції її найкращих інтересів.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що це винятковий захід, який має застосовуватися лише за наявності достатніх та переконливих доказів. Водночас у випадках тривалого та свідомого нехтування дитиною процедура може бути необхідною.
Наприклад, Верховний Суд у 2026 році підтримав позбавлення батьківських прав батька, який протягом тривалого часу фактично не виконував батьківських обов’язків, не спілкувався з дітьми та не виявляв інтересу до їхнього життя без об’єктивних причин, які перешкоджали б такій участі.
