Війна wiped out wheat and barley on Bukovina markets

Зміни в аграрному секторі Буковини: високі витрати та пошук рентабельності

Повномасштабне вторгнення суттєво вплинуло на аграрний сектор Буковини, змушуючи фермерів переглядати свої стратегії посівів. Микола Ілащук, місцевий фермер, зазначає, що вирощування традиційних зернових культур, таких як пшениця та ячмінь, стало значно менш прибутковим. Зростання витрат на пальне, добрива, сушіння та зберігання врожаю, у поєднанні зі стабілізацією цін на ці культури, призвело до того, що прибутковість сягає майже нульової позначки. “Якщо до повномасштабного вторгнення цінова ситуація по зернових була більш сприятлива, рентабельність була на рівні 70–80%, то сьогодні по виробництву пшениці і ячменю аграрії виходять майже в нуль”, — пояснює Ілащук.

Нові пріоритети: ставка на сою, ріпак та соняшник

У відповідь на ці економічні виклики, сільгоспвиробники активно змінюють структуру посівів, віддаючи перевагу культурам, які забезпечують вищу рентабельність. Соя, ріпак та соняшник стали ключовими культурами, що дозволяють компенсувати зниження прибутковості традиційних зернових. Ці культури приваблюють аграріїв завдяки оптимальному співвідношенню витрат на вирощування та цін реалізації. На Буковині останніми роками спостерігається зростання площ під соєю та ріпаком.

Станом на червень 2026 року, аграрії регіону посіяли понад 25 тисяч гектарів соняшнику та 0,2 тисячі гектарів ярого ріпаку. Соя ж залишається однією з найважливіших культур, під яку цьогоріч виділено майже 80 тисяч гектарів. Незважаючи на переорієнтацію, фермери не відмовляються повністю від пшениці та ячменю, адже ці культури відіграють важливу роль у сівозміні та є невід’ємною частиною господарської діяльності.

Перспективи кукурудзи та гречки

Кукурудза також залишається значущою культурою для аграрного сектора Буковини. Однак, її вирощування часто потребує додаткового сушіння після збору врожаю, що підвищує витрати, особливо враховуючи вартість енергоносіїв. Навіть високий урожай кукурудзи не завжди гарантує високий прибуток, якщо не врахувати витрати на досушування перед реалізацією. Цього року в червні під кукурудзу було засіяно понад 62 тисячі гектарів.

Гречка, хоча і не конкурує з соєю чи ріпаком за рівнем прибутковості, вирощується окремими господарствами як елемент сівозміни. Наприклад, у господарстві Миколи Ілащука гречку висівають після збирання ячменю, що дозволяє отримати два врожаї з однієї ділянки протягом одного сезону. Така практика, що практикується другий рік, вимагає додаткових витрат на насіння, техніку та добрива, а успіх залежить від погодних умов восени.

Для малих господарств, за словами Ілащука, ключовим фактором успіху є вирощування культур, які можна реалізувати безпосередньо споживачам або переробникам, отримуючи вищу додану вартість. Це включає плодові та ягідні культури, картоплю, а також ріпак, сою та кукурудзу. Однак, універсальної формули максимального прибутку не існує, адже результат залежить від комплексу факторів: урожайності, ринкової ціни, витрат на виробництво, зберігання та можливості знайти покупця.