Чернівці: колись і тепер. Який вигляд мав пам’ятник Костянтину Томащуку на початку ХХ століття
Старе фото 1900–1918 років. Нове — 2024 рік.
Volksgarten (закладений 1830 року за проєктом інженера Адольфа Маріна — Gradina Publica — Парк Калініна до 1990 — Парк Шевченка).
Пам’ятник Костянтину Томащуку — першому ректору університету (встановлений 17 жовтня 1897 року, (скульптор — Антон Бренек). Зруйнований в 1944 році комуністами. Відновлений у 2015 році (скульптор — Володимир Цісарик).
Костянтин Томащук (13 березня 1840, Чернівці — 19 жовтня 1889, Відень) — перший ректор Чернівецького університету у 1875–1876 роках. Доктор права, професор. Депутат австрійського парламенту, блискучий оратор. Вихованець Чернівецької вищої гімназії. Народився в родині православного священника, українця за походженням. 1857 року, закінчивши Чернівецьку гімназію, вступив до університету у Львові, де вивчав юридичні, філософські та історичні науки.
Закінчивши університет, служив у Львівській фінансовій прокуратурі. У серпні 1864 року Томащуку присудили вчений ступінь доктора права. 5 років працював у Семигороді. 1870 року повернувся до Чернівців. Там його призначили радником крайового суду. В 1871—1889 рр. займався парламентською діяльністю в Райхсраті, 4 рази підряд (1871, 1873, 1879 і 1885) обирався представником громад Чернівців, Серета, Сторожинця, Сучави, Радауц та повітів. У Буковинському сеймі в ці ж роки представляв громади Кимполунга й Радівців, а у 1872–1889 рр. був депутатом міської ради Чернівців.
Як політик був рішучим противником ультранаціоналізму та расизму. Відіграв значну роль у заснуванні Чернівецького університету, 4 жовтня 1875 року став його першим ректором, професором австрійського цивільного процесу та торговельного права. Його також призначили головою державної екзаменаційної комісії. Був ректором Чернівецького університету імені Франца-Йосифа у 1875—1876 роках. 1875 року університет Франкфурта обрав Томащука своїм почесним членом. Був обраний почесним громадянином міст Радауц і Чернівців.
Нагадаємо, раніше ми показували, який вигляд мала Вірменська церква в кінці XIX століття.
