«Роблю все з любов’ю, щоби радувати людей». Чернівчанин доглядає за сквером біля своєї багатоповерхівки

Колишній військовий купує за свої гроші саджанці екзотичних дерев та декоративних кущів, насіння рідкісних квітів.

Красою скверика біля дев’ятиповерхівки № 263 на вулиці Руській, що в Чернівцях, приходять помилуватися з дітьми мешканці всього мікрорайону Гравітон. На невеличкій прибудинковій території – сотні видів дерев, декоративних кущів, квітів.

“Проводжу для відвідувачів екскурсії”

Усе посаджене навіть неможливо перелічити. Ростуть дубочки, клени, ялинки, сосни, берези, плакучі верби, туї пірамідальні, горіхи, біла та рожева акації, магнолії, сакура, бузок, калина… Плодоносять вишні, груша, абрикоси, персик, айва китайська, слива японська. Гарно прижилися глід, барбарис, жимолость, бересклет жовтий, кампсис червоний, декоративний плющ, гліцинія, папороть, конвалієве та тюльпанове дерева, деревоподібна півонія, бобівник, робінія рожева… Є навіть юдине дерево та іпомея райська.

З ранньої весни до пізньої осені цвітуть нарциси, тюльпани, конвалії, півники, гладіолуси, жоржини, півонії, мальви, примули, гортензії, сирійські троянди, канни…

– Хотів би ще більше посадити, та вже не вистачає місця, – усміхається пан Віктор. – Слава Богу, все, що посадив, прижилося, росте, зеленіє, цвіте. Дізнавався з книжок та інтернету, як доглядати за кожною рослиною, чим удобрювати, як захистити від шкідників.

Чотири роки тому мешканці вирішили закласти біля своєї багатоповерхівки сквер. На території площею приблизно вісім соток посадили дерева, кущі, квіти, посіяли газонну траву. Але за цей час завдяки Віктору Скупову, який теж мешкає в цій багатоповерхівці, їх кількість збільшилася у рази. 67-річний чоловік – колишній військовий, служив у 300-му полку, зараз на пенсії.

– Роблю це з любов’ю для душі та краси, щоби радувати людей. Приходять мешканці всього Гравітону, часто з дітьми, дякують. Якось підійшов чоловік, привітався, сказав: “Ви таку добру справу робите. Я подивився і теж посадив квіти біля свого будинку”. Було приємно таке чути. Проводжу для відвідувачів екскурсії, розповідаю про кожне дерево, кущ, квітку. Хочу, щоби люди вчилися берегти й любити природу, – запевнив Віктор Юрійович.

“Планую створити англійський парк”

Щоранку за будь-якої погоди чоловік приходить у сквер. Підрізає дерева та кущі, надаючи їм красивої кулястої форми, садить нові, підв’язує саджанці, поливає.

– Щойно прокидаюся, одразу біжу сюди. Оглядаю кожне деревце, кожен кущик, кожну квіточку, чи не пошкодили, не зламали. Коли щось зацвітає, радію мов дитина, – зізнався пан Віктор. – Ця робота приємна, приносить радість. Вона відволікає від негативної інформації, покращує настрій і здоров’я, дає стимул жити. Тут ніби маленька частинка раю. Сюди злітаються пташки, особливо дрозди, в’ють гнізда. Від світанку до пізнього вечора, та навіть ночі, лунають їхні співи. Люблю фотографувати метеликів. У скверику я вперше побачив надзвичайно красивого, великого махаона з розмахом крил 10-12 сантиметрів, який занесений до Червоної книги України.

Придбав садові інструменти. Щоранку набираю води у відра, ставлю на сонці нагрітися. Вичавлюю туди лимон або додаю кілька ложок оцту. Деякі рослини треба полити вранці, деякі ввечері. Саджанці та насіння квітів купую за свої гроші, дещо приносять люди. Наприклад, магнолії, конвалієве дерево, різні квіти. Одна жінка, яка раніше працювала в університетському ботанічному саду, принесла саджанець юдиного дерева. Сказала, що рада внести свою частинку в розвиток такого гарного саду.

У сквері відцвіли вже 300 тюльпанів різних сортів і кольорів. Вперше зацвіли акація та робінія. Особлива гордість садівника – 18 кущів сирійської троянди (гібіскусу), що незабаром порадують цвітом. Посадив по периметру ділянки декоративні соняшники. “Дуже радів, що вдалося придбати рожеву сакуру. Гортензії виростив із насіння на підвіконні своєї квартири, а потім пересадив 40 кущів у ґрунт. Щодня поливав, підживлював, на щастя, всі прижилися, – пригадує чоловік. – А ще посадив 21 кущ бузку шести видів, який вже цвіте”.

Віктор Юрійович каже, що почувається відповідальним за скверик, тому так дбайливо доглядає за ним та оберігає. “Кожна людина має залишити після себе щось добре. Я садив ці деревця, кущі, квіти, бачив, як вони росли. Не можу залишити їх напризволяще. Це як діти, які потребують постійної уваги та догляду, – вважає чоловік. – Тому й надалі буду робити все, щоби ця краса існувала. Планую створити на цій території англійський парк, та на це піде пару років. Почуваюся щасливим, що роблю це для людей, для дітей”.